Богдан Верстюк: “Я дуже люблю керувати мотоциклом. І у мене був шок, від того, що я зрозумів наскільки я не вмію їздити”

На змаганні - старт!

Одна з приголомшливих історій сезону  2017

Богдан на своєму Aprilia Pegaso 650

Богдан Верстюк  один з дуже небагатьох “досвідчених” мотоциклістів Києва, який почав серйозно займатися джимханой в 2017 році (після 9 років їзди на мотоциклі). А в кінці сезону зайняв призове місце у змаганнях. На початку в нього мало що виходило на тренуваннях – типова ситуація для багатьох мотоциклістів, які їздять не перший рік і яким дуже важко навчиться чому-небудь новому. Але Богдан не здавався, а навпаки – відвідував майже всі тренування, не соромлячись просити поради у інших і тренувався більше ніж інші.

Ми не могли “пройти повз” і взяли інтерв’ю у Богдана:

G: Як ти дізнався про джимхану? Розкажи про свої враження, коли вперше приїхав до тренувань.

Б.В.: На мотку” побачив тему “мотоджимхана“, мені стало цікаво що це. Пізніше дізнався, що мій найкращий друг (Олег Humeer) вже давно тренується. На перше тренування їхав довго, встиг навіть змінити мотоцикл та клас (техніки).

Майданчик виявилося знайти не так складно як здавалося. Там було багато людей, одні їздили, а половина просто стояли. Я не знав що мені робити, розгубився і навіть промайнула думка поїхати.

G: То як? Поїхав?

На площадці ДВРЗ

Б.В.: І таки поїхав би звідти, якби не побачив знайоме обличчя. Це був Віталій. Мені здалося, що він був здивований мого приїзду. Показав мені де на майданчику розмічені дедалі менші кола і пояснив, що потрібно без ніг вписатися всередину кожного кола. Того вечора я безуспішно намагався це зробити. Хоча їхав з упевненістю, що приїду і буду їздити схеми без проблем, так як за кермом вже 9 років!!!

Перше враження – йоопт це дуже складно і потрібно роками тренуватися, а це ДВРЗ на іншому кінці Києва, сюди їздити буде влом.

G: То чому ти залишився? Багато хто приїжджає на одне – два тренування і більше ми їх не бачимо ніколи.

Б.В.: Я дуже люблю керувати мотоциклом. І у мене був шок, від того, що я зрозумів наскільки я не вмію їздити. Найчастіше їжджу по місті, а елементи джимхани дуже схожі на їзду в щільному трафіку. Складно зважитися приїхати перший раз не знаючи з чого починати, а тепер я точно знав, що мені потрібно робити на тренуванні. З третього тренування я вже кострубато і невпевнено вписувався в усі кола. Ще мене сильно мотивував Григорій на Bajaj. Це його перший мот і перший сезон, а він уже ганяв по схемам з таким нахилом що мені аж страшно дивитися було. Також на 2-й, 3-й (і наступних) тренуваннях мені давали дуже слушні поради старожили джимхани Міша і Юра.

G: Багато хто говорить, що тренування з мотоджимхани корисні тільки для … змагань з мотоджимхани і в звичайному житті вони не потрібні. Вміти їздити в “фуллоке” (блокування керма в одному з крайніх положень) – абсолютно даремна навичка. Чи так це, на твою думку?

Б.В.: На мою думку, мотоджимхана – це не тренування для змагань, а найправильніше і краще навчання, плюс удосконалення навичок управління мотоциклом. Після тренувань з мотоджимхани всі нові навички я успішно застосовую в місті! Тепер я з жалем і усмішкою спостерігаю коли мотоциклісти практично завжди на малій швидкості в умовах “обмеженого простору – де б камаз проїхав” поспішають зупинитися, поставити ноги на асфальт. Не можуть об’їхати змійкою, наприклад, ряд люків, що стирчать з асфальту. А на розвороти з радіусом 5-тонника з ногами на землі і зовсім жалісно дивитися (посміхається).

Під час “розігріву” – змагання на Чайці

G: Тобто, після кількох місяців тренувань ти відчув себе комфортніше на мотоциклі? Як змінився твій стиль їзди в порівнянні з минулим роком?

Б.В.:  Тепер у багатьох дорожніх ситуаціях я їду впевненіше, чіткіше і спокійніше. Або ще – не витрачаю час на роздумування, чи зможу я тут повернути, влізу чи в цю щілину – знаю на скільки критично я можу нахилити мотоцикл. А стиль їзди залишився колишній, як раніше навалюю по прямій так само і зараз.

G: У вересні 2017 року пройшли змагання з джимхани на Чайці. Це були твої перші змагання в яких ти брав участь?

Б.В.:  Можна сказати ні, а можна скати що і так. Було показово-розважальне. На мотозльоті «Дорога на Січ» на початку серпня черкаські мотоджимханісти влаштували змагання з маленькою схемою. Але схему можна було вчити катаючи по ній (зазвичай на вивчення схеми дається окремий час і вивчають схеми лише пішки – прим. G), а фіксували результати секундоміром. Поділу на класи я так і не зрозумів. І переможців визначали по мірі розважухи і видовищності. Я навіть не дізнався свого результату. Але відео мого заїзду є.

G: На Чайці ти зайняв 3 місце з 13 в класі “великих” мотоциклів і загальне 10 місце з 30. Розкажи свої відчуття від участі.

Б.В.:  Дуже чекав змагань. Якщо чесно, то на призове місце особливо і не розраховував. Почався дощ під час тренувального заїзду та я впав від наїзду на високу мокру платформу конуса. Після цього був засмучений і трохи нервував, що під час заїзду буду боятися близько під’їжджати до конуса і не зможу брати маленькі радіуси. До того ж я був практично на початку списку заїздів відразу після Мєлкого, це теж піддаватися хвилювань. (Уахахаха-ха) Але ставши на старт спокійно відкрутив повний газ до першого розвороту. Я дуже мега задоволений, що нарешті приїхав на змагання. А ще публічне нагородження на тумбі, і крутий кубок !!!

Бронзовий призер – Богдан на подіумі в компанії Віктора “Мелкого” та Александра “Дренажора”

G: Наскільки важко було запам’ятати схему“?

Богдан збиває конус під час змаганнь

Б.В.:  Ось це був найбільший страх, що не встигну запам’ятати до початку змагань !!! Але схема виявилася хоч і довга, але дуже добре запам’ятовується, завдяки кольоровим конусам треба було тільки запам’ятати черговість різних елементів.

G: Чи будеш надалі брати участь в змаганнях? Виїжджати в інші міста?

Б.В.: Буду і чекаю нового сезону. І якщо буде можливість виїхати в інше місто на змагання, обов’язково поїду.

G: Ти казав, що Юра – старожил джимхани. Хоча насправді з ним історія така: в минулому (2016) році він приїхав на тренування, невдало впав, отримав тріщину в лікті. Несподівано з’явився знову вже восени, а серйозно тренуватися став тільки в цьому (2017) році. На останніх змаганнях він посів перше місце в класі “легких” мотоциклів. Як думаєш, де твоя стеля? Чи зможеш наздогнати Мєлкого коли-небудь?

Б.В.: Немає нічого неможливого, буде ковтати пил))). Тренуватися частіше потрібно, більше практики.

G: Чи є у тебе “кумирина тренуваннях?

Той самий Григорій на Bajaj

Б.В.: Може не зовсім “кумир” але завжди з цікавістю спостерігаю за Григорієм на баджажі, як він швидко і плавно крутиться по схемам.

G: Дехто не хоче приїжджати на тренування через те, що бояться зганьбитися перед іншими. Чи було тобі по справжньому незручно на перших тренуваннях від того, що у тебе мало що виходить? Може глузливі погляди від інших мотоциклістів?

Б.В.: Ох, мені було незручно тільки перед самим собою, що у мене великий досвід, а нічого відразу не вийшло. Ще й за час тренувань впав з мотоциклом більше разів ніж за 4 сезони їзди.

 

G: Розповідав друзям про джимхану?

Б.В.: Розповідав …. Одні харлеісти, інші ледачі, треті взагалі на мото забили.

Дякуємо Богдана за інтерв’ю і бажаємо успіхів в новому сезоні! Окреме спасибі авторам фотографій і відео.

Тренуйтеся!

G.